Різьблене дерево та лозоплетіння  Буковини.

Традиційним центром художньої обробки  дерева на Буковині здавна були її гірські райони. Художнє різьблення по дереву бере свої витоки з народного побутового різьбярства. З сивої давнини майстри  прикрашали  ужиткові речі різьбленими або випаленими візерунками, магічно-охоронна функція яких з плином  часу  набувала  значення суто декоративного  оздоблення. Прадавні невибагливо різьблені мотиви-символи (насічки, кола, розети,зубчики, хрести, ромби тощо) набирають вигляду  складних ритмічно упорядкованих художніх композицій.

        З  другої половини  Х1Х століття  різьба по дереву перетворюється на широко розвинутий народний промисел. Геометрично-площинною сухою різьбою  та випаленим орнаментом  щедро прикрашають речі домашнього побуту, (скрині, столи, рахви, барильця, топірці, сідла  тощо) та різноманітні сувеніри. Форми предметів дедалі стають більш складними, а їх майстерно виконане декоративне оздоблення - пишним та  вибагливим. З часом у геометричному мереживі сухої різьби, з"являється інкрустація кольоровим деревом,  металом,  бісером.Популярності набуває рельєфна та об"ємно-пластична  різьба. Подальшого  розвою отримало сницарство:    у   декоруванні ажурною прорізною різьбою іконостасів, хрестів, свічників.

           Найвизначнішими гуцульськими майстрами, які зберегли  й збагатили народні традиції були Василь Девдюк,  Марко Мегеденюк та родина Шкрібляків.Саме ці відомі різьбярі започаткували художнє різьбярство на Буковині.Вони  упродовж тринадцяти років (1905-1918) викладали у  крайовій Вижницькій  школі столярства, токарства, різьбярства та металевої орнаментики і виховали понад сто майстрів.Творчий доробок  уславлених вчителів  є визначною сторінкою  історії розвитку  мистецтва народної різьби нашого краю.

          Василь та Микола Шкрібляки Василь та Микола Шкрібляки успадкували від свого батька Юрія Шкрібляка унікальний різьбярський талант. Василь Шкрібляк (1856-1928)  утвердив свою творчу самобутність у неперевершених мистецьких  творах і плідній викладацькій діяльності. Виготовлені ним  дерев"яні декоративні тарелі, скриньки, свічники, палиці та топірці набували рівня творів високої художньої цінності. Чисту ("суху") геометричну різьбу він вдало поєднував з інкрустацією ("викладанкою"), виявляючи тонкий смак і творчу поміркованість. Майстерно увиразнював плоску різьбу елементами рельєфної  пластики, створюючи досконалі за орнаментикою композиції на гладкому тлі або з "ільчастим письмом".Його улюбленими мотивами були ромби з гачками та кучерями, ланцюжки з ромбів та овалів ("віконці" та"п"явки"), розети, хрести (трираменний та мальтійський), "пшенички", а також елементи тригранновиїмчастої різьби - "ширинки". Широко відомими у Європі були меблі роботи Василя Девдюка (1873-1951) - доброго знавця технології фарбування та полірування дерева,  інкрустації його перламутром, чорним рогом і деревом різних кольорів. Колір був основним виражальним засобом і у творах  Марка Мегеденюка (1842-1912), який зазнав гучної слави  неперевершеного майстра бісерної техніки. Ефектна  гра  барв та різнокольорове мерехтіння  бісера ("пацьорок"), надавали виробам  рідкісної ошатності.

           Творчість засновників художнього різьблення на Буковині та їх послідовників є  кришталевим джерелом натхнення  народних майстрів-різьбярів та професійних митців краю.

           Декоративно-орнаментальна система буковинської художньої різьби набула самобутніх стильових рис, якими позначені напрочуд  мелодійні композиції з  розміреною ритмікою плинних ліній та гармонійним узгодженням  геометричних мотивів з елементами рослинного орнаменту. Прийоми поєднання плоскої різьби з рельєфною орнаментальною пластикою, використання інкрустації різноманітними поліхромними матеріалами та  технічність виконання перетворює мережані вироби з дерева на коштовні  мистецькі  твори.

            Разом з художньою обробкою дерева народні майстри Буковини залюбки використовували і духмяний верболіз, який  з давніх давен  є чудовим матеріалом для  виготовлення  таких необхідних у побуті речей як  кошики, посуд, меблі тощо. Лозоплетіння  набуло свого  розвитку  в умілих  руках досвідченого майстра Івана Алайби (1888-1969). Віртуозна вправність вирізняє творчість Заслуженого майстра народної творчості України Івана Снігура, який талановито підносить ужиткове лозоплетіння на рівень  справжнього мистецтва.