Тетяна Дугаєва.
Авторський рукопис статті,
опублікована в газеті „Радянська Буковина”,
25 січня 1981 року.


Митці Буковини.

Залюбленість у красу землі.

 
           Упродовж останнього десятиліття на Буковині склалася група цікавих пейзажистів. Це - заслужений діяч мистецтв УРСР І.Беклемішева, художники Е.Нейман, Г.Васягін, Л.Копельман, М.Бондаренко, С.Хохалєв. Серед них і низка молодих живописців.
           Творчість кожного з них – окрема тема для роздумів про натхненну любов митця до рідної землі, про своєрідний погляд на природу, про грані майстерності. Їх твори уособлюють художній образ  буковинського краю, оновленого і перетвореного працею радянських людей.
З-поміж них чільне місце належить члену Спілки художників СРСР, живописцю Юрію Васильовичу Чудінову, чиї твори протягом уже багатьох років з’являються на обласних та республіканських виставках і викликають незмінний інтерес.


        Все, що пише Ю.Чудінов, пов’язане з природою. Пейзаж – головний і улюблений його жанр. Із захопленням можна говорити про красу, але саме живописець уміє передати її і викликати у глядача гостру реакцію багатих почуттів, настроїв, може навчити побачити прекрасне. Адже колір, лінія та пластиПейзажі Юрія Чудінова – то наповнені поетичним змістом, непоказні й напрочуд ліричні мотиви. То окраса нашої Буковини – проліски, лани, Карпатські гори, куточки парку, вкритий туманом Прут... В них ми бачимо дзвінке і прозоре, напоєне пахощами польових квітів повітря, березовий гай у мерехтінні тонкого мережива гілок, ріллю в імлистому серпанку надвечір’я...чна форма під пензлем митця набираю
      Кожний твір художника засвідчує його прагнення гармонії і досконалості. Саме це визначає мету живописця: побачити  і передати стан природи в її цілісності водночас  максимально виразно подати його в композиційній та колористичній єдності. Тому Юрій Васильович здебільшого працює на природі. Часто задуманий мотив переростає рамки етюду. Там же, просто неба народжується чудовий пейзаж, що майже не потребує доопрацювання в майстерність чарівної сили.

Ось чому в багатьох творах, таких як „Повінь”, „Кошиці”, „Коники”, „Весняний вітер”, образ природи свіжий і промовистий, а живописна форма позначена завершеністю. Етюд набирає прав самостійного, докінченого твору, в якому митець схвильовано висловлює сокровенні почуття і думки немов в єдиному пориві.
        Серія чернігівських пейзажів чарує простотою і ясністю, насиченістю простором і повітрям. Чудова сріблясто-сіра гама, утворена тонкими градаціями сірого кольору,  промовисто акцентує  стан природи.

        Юрій Чудінов часто подорожує й привозить разом із свіжими враженням багато замальовок. З мандрівок у Карпати  народилися пейзажі „Стежка в горах”, „Після грози”, „Стара Верховина” та багато-багато інших. Мальовничі передмістя Чернівців та їх парки надихнули Ю.Чудінова на створення цілого ряду полотен – „Чорні ягоди”, „Дуби”, „Осіннє листя”, „Вільха”.
      Митець уміє наділити скупу палітру похмурого дня глибокою виразністю. Любить він і відкриті, дзвінки кольори, тонко відчуває їх можливості і ефекти. Кожний мотив вирішено у власному колористичному ключі, що відповідає душевному настрою та відчуттям автора.
У Юрія Васильовича немає завченої гами, котру би він переносив з пейзажу в пейзаж, проте в кожному з них ми впізнаємо його пензель. Тонка душа митця відгукується на поетичну виразність природи і глибину почуттів, перетворюючи їх у мистецькі образи та ушляхетнюючи життя людей.
    Про щедру обдарованість Ю.Чудінова свідчать і створені ним тематичні картини, так звані виробничі пейзажі. Чимало разів художник бував на Дністровській ГЕС.
       
        Враження від знайомства з гідробудівниками втілено у низку портретів дністробудівців та композицію „Перший стояк Дністровської ГЕС” у спіавторстві з М. Вілковим. Твір сповнений динаміки, енергійного, ділового настрою, чіткого ритму праці на  великій масштабній будові. Цьому сприяють активні акценти, міцно збудована композиція. Ця робота, як і декотрі з пейзажів, зберігаються в Чернівецькому краєзнавчому музеї, інші експонуються в Картинній галереї міста.

       Юрій Васильович у полудень свого віку підсумовує зроблене і складає професіні плани на майбутнє. Адже його вагомий мистецький доробок  і творчий потенціал зобов’язують до плідної творчої праці.