ПЕЙЗАЖІ ЮРІЯ ТВЕРДОХЛІБА

Художник і педагог Юрій Васильович Твердохліб народився в Новоселиці Чернівецької області 1956 року. Закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського. Член Національної Спілки художників України з 2000 року. Працює в галузі пейзажу та натюрморту. Його живописні твори експонуються на численних обласних, всеукраїнських та міжнародних виставках. Займається педагогічною діяльністю, викладає рисунок і живопис у Вищому професійному художньому училищі №5 м. Чернівців.

У різнобарвній палітрі сучасного буковинського малярства Юрія Твердохліба виокремлює своєрідна мистецька індивідуальність. Він працює в м'якій тональній живописній манері. Пейзажі митця пройняті простором, дзвінкою блакиттю повітря та
епічним вітром. Саме такою піднесено-щасливою під бездонним кришталевим небом, затишно огорнутою імлистими килимами шовкових трав, відчуває митець свою рідну Буковину. Перед її незрадливою красою тьмяніють і відходять земні марноти. Пафос величі й вічності, яким, безперечно, просякнуті композиції чернівецького живописця, пом'якшується щемливо-ліричними інтонаціями та образною переконливістю, характерними для його мистецтва.
Твори Юрія Твердохліба з'явилися на виставках у Чернівцях на початку 1980-х років. То були пейзажі та натюрморти, в яких двадцятип'ятирічний автор із відвертою безпосередністю передавав своє бачення краси щедрої природи. Життєві й мистецькі враження поступово розвивали та формували його творчу натуру. Пізніше художник звернувся до декоративних ефектів. Його щільний, побудований на відкритих кольорах, живопис був творчим переосмисленням імпресіоністичних прийомів передачі кольорових рефлексів та світла. Результатом вдумливого зацікавлення фовізмом стала поява серії натюрмортів, серед яких - "Осінь" (1986 р.) та "Осіннє сонце" (1987 р.). Він пробував себе також у плоскому живописі. Вже тоді багато працював на природі, а любов до етюдів зберіг до сьогодні, глибоко сприймаючи уроки класиків про те, що справжньою школою митця є натура, котрою живиться мистецтво.
Відтак крок за кроком Юрій Твердохліб набував досвіду виражати себе у відповідності до власного темпераменту, який ставав відчутнішим і виразнішим. Часом він пригадує себе хлопчиною, коли із щиросердним захопленням приглядався до річки, до лісу, проте не знав, як їх намалювати. Вочевидь, уже тоді маленького Юрка хвилювала поетична краса виднокраїв рідного довкілля. Прийшов час професійної реалізації досвіду, усвідомлення законів природи і творчого розвитку уяви. Видається, що саме уява є одною з вартісних ознак мистецького таланту Юрія Твердохліба. Адже великий Ван Гог не випадково вважав уяву тією "необхідною здібністю, яка веде до творчості і оспівує прекрасне довкілля". За його висловом, ця здібність "до-зволяє вловити подібну на спалах світла мить дійсності, яка пос-тійно змінюється".
Нову енергію, новий поштовх живопис митця отримав у його пастельно ніжних пейзажах 1997-2005 років. Цей період він називає просторовим. Юрій Твердохліб усе більше зосереджується на розробці перспективи - лінійної і особливо повітряної. Він вдумливо підходить до проблем кольору і світла та взаємодії світла й тіні. Неймовірно цікаво оглядати твір за твором, аби простежити, як автор працює над їх розв'язанням. Так, у композиціях "Бендюги" (1998 р.), "Хвилі сивого дня" (2002 р.) маляр ретельно опрацьовує спосіб пластичної передачі простору. Радше - кольору простору. Колір він сприймає передовсім як просторове явище, а не як властивість предмета. Цю ідею Твердохліб втілює 1998 року в роботі "Танок танучого літа", створюючи один із прекрасних образів. ...Напівпрозора бірюза м'яко огортає Карпати і лунко бринить у безмірному просторі та небесних глибинах, яким немає дна. Сонце ще в повній силі. Воно заледве не знебарвлює все в природі. Розпечене повітря мерехтливо струменить над за-квітчаним блідо-рожевим килимом трав, сизими духмяними переливами, вібрує довкола копиць сіна, серпанковою зеленню огортає шумкий ліс і блакитним подихом лагідно торкається білих невагомих хмар.
Водночас із тонким відчуттям простору та повітря творчий почерк митця вирізняє і особлива увага до акцентування руху у просторі. Реалізує він це передовсім через передачу глибини, а також - ритмічну організацію композицій та різноманітні прийоми письма. Тут важливо підкреслити, що Юрію Твердохлібу властиве багате асоціаціями мислення і вміння створювати тонкі поетичні образи природи: художник знаходить цікаві шляхи пластичного втілення срібного шелесту вітру, лункого безмір'я небес або шумкого гомону трав... Йому вдаються й такі емоційно заряджені зовні статичні композиції, як, наприклад, "Острів західного тепла", де неуявна тиша тужливо запала над чернівецькою околицею, або пристрасне "Болеро", малинові звуки якого бентежним дивосвітлом віддзеркалює річка.
Та найбільше, що поглинає Юрія Твердохліба, це - фундаментальна проблема світла. При цьому не слід розуміти світло як освітлення. Світло він розглядає як джерело всього сущого, що утворюється через розвиток кольору, розмаїття його тонів та півтонів. Свої світлоносні візії маляр майстерно збагачує витонченими тональними розробками. Секрет їхньої виразності - в гармонійній узгодженості кількості світла і насиченості тону кольору. Яскраве підтвердження тому знаходимо, наприклад, у пейзажі "Осінь вітром летить" (1997 р.), де світло імлистими росами стелиться землею. Воно білим туманом обіймає зеленаво-вохристі дерева, щоби вітряною блакиттю поринути у височінь. Художник досягає у цьому творі тієї промовистої емоційної образності, хвилювання від якої надовго залишається теплим спогадом.
Тональна делікатність композицій водночас приваблює мелодійною ліричністю образів, подекуди забарвлених романтичними інтонаціями. На відміну від притишеного в сніговій задумі сільського обійстя ("Мороз") або застиглих у зимових обіймах Карпатських верхів ("Крижане марево"), панорама розлогих краєвидів "День за водою" (2003 р.) та "Сонячне колесо" (2002 р.) збурена ефектами небаченої фантастичної краси. Обрії цих величних попелясто-перламутрових виднокраїв прокреслені сонячними променями, чия потужна сила вмить перетворює лагідну природу на казкову феєрію.
Від виставки до виставки, де експонуються твори Юрія Твердохліба, помічаємо, що художник щасливо перебуває у полоні простору, світла й кольору. Поетичну творчу уяву митця бентежать такі улюблені стихії, як небо, сонце та хмари, а також - вода, гори й вітер.
Прикметною особливістю його творчості є й те, що, попри відсутність у композиціях зображення людей, вона є виключно гуманною. Адже хвилююча емоційність Юрія Твердохліба, зіткана із його власних душевних почувань, звернута до кожного з нас. Митця живить усім зрозуміле і близьке відчуття вічності краси, що надихає на життя.