Европейський період творчості Опанаса Шевчукевича (1922-1931). 

Одним з представників українського мистецького середовища в Празі був доктор медицини, скульптор Опанас Шевчукевич (1902-1972), що походив з Буковини. Дев’ять років його життя в Німеччині (1922-1931) стали вирішальними для становлення Шевчукевича-митця – оригінального скульптора, чия експресивна пластика увійшла в історію українського мистецтва. Першими познайомились з його творчістю відвідувачі численних виставок скульптора, що відбувалися в різних містах Європи.  Мали змогу оглядати його твори і в Празі в постійній експозиції Українського музею. Життя Опанаса Шевчукевича пов’язано з Прагою з 1922 року. У рукописах і щоденниках нам зустрічаються його згадки про Прагу в записах про зимові дні 1922 року, коли Опанас вирушив у дальню нелегку дорогу до Берліну. Він мав зупинку у Празі. Про час, проведений там, Опанас пише у щоденнику за 1922 рік на 26 сторінці: “Багато пережив у Празі, багато бачив різних подій, пізнав різні характери, різні способи життя. Багато речей видавалися мені дивними, оскільки про такі речі на Буковині немає і чутки... Приміром, у Празі є багато студентів жонатих...”.  І далі нотує без ентузіазму: “виміняв леї на чеські крони”, проте коштів не вистачало на прожиття: “Кожний день приносив не що лучше, а все гірше... Хіба треба було оставатись у Празі...”.

З Прагою пов’язано і ім’я Опанаса Шевчукевича як скульптора з України. Адже відомо, що його скульптури знаходились на постійному зберіганні в Українського музею в Празі. Дізнаємося про це  з чернівецької газеті “Час” № 988 від 13 лютого 1932 року: “...велика скількість оригінальних різьб буковинського майстра Шевчукевича... в українському музеї в Празі”. Про те, що його твори зберігаються в Українському музеї в Празі, Опанас Шевчукевич сам зазначає неодноразово. В автобіографіїї від 20.12 1958 року Опанас Шевчукевич пише: “Згодом пішли мої скульптурні роботи на виставки і були експоновані в різних містах Німеччини,...в українському музеї в Празі...”. У машинописному тексті списку своїх творчих робіт, який підготував Опанас Шевчукевич 1958 року для вступу до Спілки художників України, він зробив кілька приміток про те, що деякі твори “були перевезені на постійну експозицію Укр. музею в Празі”: у 1927-28 роках передав твір “На краю можливостей”,  “Жебрак”, “Життя і смерть над танцюючими”, “Горда жінка” (“Не приступай, бо...”), “Веселий юнак”, “Збиточні критики”, ймовірно також: “Куди мені подітися?”, “Вуличник” (“Горлодер”), “Оставте мене в спокою”, “Ангел летить вгору”, “Благословення”. (Ці та інші твори О.Шевчукевича репродуковані у виданні: Тетяна Дугаєва. “Скульптор, доктор медицини Опанас Шевчукевич” // Чернівці, Зелена Буковина. 2002.-с.88). Згадані твори за тематикою та за пластичним вирішенням є характерними для європейського періоду творчості О. Шевчукевича, який виявився для нього напрочуд плідним і яскравим. Цього часу з’явились  найкращі твори, в яких він постав оригінальним експресивним скульптором і створив промовисті гранично виразні  образи глибокого філософського й гуманістичного звучання. Про ексцентричний темперамент скульптора свідчать твори на теми жіночої долі й вроди, про знедолених і скривджених. Саме ці твори і репрезентували українського скульптора з Буковини у Празі. Тими роками він вже здобув освіту лікаря і отримав диплом доктора медицини. За короткий час перебування в Німеччини виявив також себе у пластичному мистецтві і плідно працював як скульптор, проводячи численні виставки своїх творів у відомих мистецьких центрах Європи де вирувало інтелектуальне й духовне життя. Його становлення в мистецтві виявилось стрімким. Скульптор-самоук – двадцятирічний хлопець з гірського буковинського села  поринув у європейський мистецький світ з палким ентузіазмом. У вільний від навчання на медичному факультеті Берлінського університету час він відвідує музеї, концертні зали, проводить багато часу в бібліотеці, працює в скульптурному класі Академії мистецтв, слухає лекції з теорії рисунка в Берлінському університеті.

Доля сприяла йому. В Берліні Опанас Шевчукевич знайомиться з відомою німецькою художницею Кете Кольвіц, яка була надзвичайно прихильною до цього молодого, але вже добре обізнаного в світовій культурі українця. Їй імпонувала чутлива й піднесена тонка вдача і гостра уява Опанаса, вона високо цінувала його пекуче прагнення до знань і самовираження. Саме Кете Кольвіц познайомила його з відомим німецьким скульптором Георгом Кольбе (1877-1947), знаним письменником Герхартом Гауптманом (1862-1946). Спілкування з митцями та  інтелектуалами тогочасної Німеччини сприяло розвитку, освіті та становленню таланту Опанаса Шевчукевича. Цими роками він багато працює, шукаючи себе в пластиці. Опанас, а саме так часто називали його в Німеччині і саме так він все життя підписував свої твори та поезії, створює численні скульптурні композиції в теракоті. Його скульптура – це пластика малих форм. Проте він утвердився в ній згодом, після того, як попрацював в різномасштабних переважно однофігурних композиціях, експериментуючи з введенням кольору та фактурами.

Після декількох перших виставок німецька преса прихильно відгукнулась про скульптора. Так львівська газета “Діло” від 25 травня 1928 року наводить такі слова рецензента В.З. з одної з берлінських газет віз 20 травня 1928 року: ...”молодий артист у нас майже не знаний, хоч умів собі тут в Німеччині здобути певне ім’я – чого доказом численні рецензії в німецьких часописах з нагоди його вистави в Берліні”.

Час утвердив ім’я Опанаса Шевчукевича в образотворчості України і в історії мистецтва Буковини зокрема. Його творчість посідає особливе місце і в історії культури Німеччини і Чехії. Український майстер малих скульптурних форм відомий як самобутній художник-примітиивіст, на творчість якого відчутно вплинуло мистецтво німецького експресіонізму. Таким рисами  позначена творчість Шевчукевича саме 1920-30-х років – європейського періоду та перших років після повернення до Чернівців. Пізніший час був роками послаблення його творчої активності. Проте Опанас Шевчукевич продовжував творчо працювати до 1970 року.

Принагідно згадаємо, що з Чехією Опанаса Шевчукевича пов’язує  і робота над портретом чеського етнографа Ф. Ржегоржа 1957 року. Згадує про це, наприклад, Дмитро Степовик в статті про О. Шевчукевича “Енциклопедист”, що опублікована в Торонто (“Життя і слово”, 28 серпня 1967 р.): “...Життя доктора Шевчукевича справді схоже на легенду. Вижниця,...Чернівці... Мандри по Європі...Прага...Берлін... У Чернівцях він не припиняє своєї кипучої діяльності. Він... виліплює скульптурні портрети видатних культурних діячів Буковини..., чеського етнографа Франтішека Ржегоржа...”. Портрет було створено до ювілею вченого. У серпні 1957 року у №8 “Словацького пшегляду”, що видавався в Празі, на стор. 56 за підписом “Молнар” читаємо:  “На Радянській Україні розпочалася підготовка до вшанування сторіччя з дня народження чеського етнографа Франтішека Ржегоржа – палкого поборника дружби чеського і українського народів. До цієї дати Чернівецький музей Ольги Кобилянської, з якою був Ф. Ржегорж у близьких стосунках, поповнить свою колекцію новими матеріалами. В Чернівецькому краєзнавчому музеї виставлена скульптура Ф. Ржегоржа, виконана місцевим скульптором О. Шевчукевичем”.

Цей твір експонувався і 1963 року на виставці у Чернівцях, присвяченій 100-річчю Ольги Кобилянської. (І. Середюк. “Чеський друг гірської орлиці”. “Комсомольське плем’я” № 28, 7 червня 1963 р. Вінниця).

           Підсумовуючи викладене, зазначимо, що короткий, проте плідний європейський період творчості українського скульптора Опанаса Шевчукевича долучений і до формування українського мистецького середовища у Празі.