Тетяна Дугаєва.

Край буковинський. Народні образи Буковини.  Чернівці, 1999. РА „Букрек”.
Народні образи Буковини

    Народне релігійне мистецтво Буковини є визначним явищем вітчизняної культури. Її скарбницю складають такі унікальні пам"ятки, як буковинські хатні образи, ікони на склі, страшносудні композиції, хорогви, а також храмові та вівтарні ікони професійних майстрів, у творчості яких простежується народна течія.

    Народне малярство на Буковині позначено оригінальними формами. Канонічні іконографічні схеми і традиційні сюжети  буковинських  ікон набули самобутньої інтерпретації та наївного трактування навколишнього світу. Їх об"єднує своєрідна система стильових ознак, серед яких провідними є декоративність і площинність зображень, спрощеність композицій, в якій провідними є спрощеність (схематичнісь) композиції, площинність та декоративність зображень.
                                                                                                                                                                                         
        Водночас окремі групи творів народного іконописання відрізняють певні особливості  пластично-образного характеру. Яскравим проявом оригінального втілення описово-розповідних тенденцій є композиції ікон із Садгори "Богоматір Покрова" та "Христос і самаритянка" (поч. ХХ ст.). Ці храмові ікони вражають  лаконічною монументальністю  укрупнених постатей святих, поданих в узагальнених формах  та мажорна, вкрай обмежена  гама відкритих кольорів.  Дошки обрамлені масивними декорованими  рамами.

        Прекрасні зразки народного примітиву – виконані на полотні ікони з апостольського ряду і образ "Богоматір Покрова" (поч. ХХ ст.), що походять з гірського хутора поблизу Усть-Путили. (Згідно атрибуції автора, здійсненої 2003 року, ікони датуються кінцем XVIII ст. – до 1792 року). Велична урочистість  постатей, шляхетно злагоджена кольорова гама, промовиста контурна обводка, гранична узагальненість і площиннісь форм переконливо свідчать про рідкісне обдарування невідомого місцевого автора.

    Буковинські  хатні образи постають  цілісним і яскравим мистецьким явищем кінця Х1Х-початку ХХ століття, неповторним  проявом образотворчого фольклору. Унікальна колекція Чернівецького художнього музею дає можливість дослідити своєрідні стилістичні відмінності та окреслити іконографічну й образну систему цієї групи творів буковинського народного малярства.


        Для них є характерними такі сюжети, як Розп"яття з пристоячими (1885р. та 1887р.), зображення Великомучениць Варвари, Катерини, Пророка Іллі (1898р.), Святого Миколая (1890р.) та Юрія Змієборця. Їх відрізняє підсилена декоративність (площинна подача постатей, орнаментація тла, ритмічна організація ліній та площин, а також – дзвінка кольорова гама з характерним для одної групи пам"яток червоно-жовтим, для  іншої – холодним синьо-зеленим колоритом). Тло майже завжди пишно декороване характерними круглими розетами у вигляді сонечок,  зірок та галузками квітів. Їх загальний лад є підкреслено монументальним через своєрідний спосіб розміщення персонажів: кожного з них подано ізольовано один від одного, без зв’язку спільною драматургією. Вони зображені  фронтально на повний зріст або поколінно.

З ХІХ ст. на Буковині поширюється народне малювання на склі. Ікони на склі  характеризуються загальним святково-мажорним звучанням, яскравим колоритом, площинністю зображень і розкішною декоративністю.



      Час не зберіг імена народних малярів. Більшість образів не підписана. Атрибуція творів народного ікономалярства ускладнена і тим, що місце їх виявлення не відповідає місцю їх створення. Відомо, що народні ікони, які масово продавали по селах на ярмарках, а у Чернівцях на "Крайовому базарі", виконували у Стороженці, Заставні, Чернівцях (Роша) та у Богородчанах сусідньої Івано-Франківської області. 

 Репродуковано твори з колекції Чернівецького художнього музею.