Про дослідження твору Едуарда
Грютцнера "В монастирській пивниці"
з фондів Чернівецького художнього музею.
В обласному художньому музеї експонується твір "В монастирській пивниці", який походить з Крайового музею і надійшов з Чернівецького краєзнавчого музею як робота художника на прізвище Гуіцнер Е . Ця трифігурна композиція відтворює сцену у підвалі , де серед діжок з вином зображено двох ченців, що натрапили на захмелілого чоловіка, який лежить на підлозі з чаркою вина в руці.
Твір знаходився у незадовільному стані і потребував термінової і грунтовної реставрації. За рішенням ради художнього музею його було направлено до Києва у Національний науково-реставраційний центр, де було розкрито дату та авторський підпис, які точно не прочитувалися.
Постало завдання з"ясувати ім"я та постать автора, проаналізувавши творчу манеру, в якій написано твір. Перегляд літературних джерел дав певні результати. В бюлетенях московських мистецьких аукціонів привернуло увагу ім"я автора картин про ченців - художника Едуарда Грютцнера. Його ім"я в одному випадку вказано як "Е. фон Грюцнер"[1], в іншому - як "Едуард Грютцнер" і німецькою мовою наведено його підпис "Ed. Grutzner"[2]. Згодом вивчення інформації в інтернеті дало можливість дізнатись про діяльність Sassoni галереї в Австрії, де виготовляються живописні копії популярних мистецьких творів. Серед них було наведено твір про монахів художника Едуарда Грютцнера.
В каталозі музею "Das Batzenhausl in Bozen", виданого на початку ХХ століття у м.Інсбрук (Австрія) [3], репродуковано два чоловічих портрета роботи Е. Грютцнера. Отже, з"явилась можливість порівняти типажі та манеру письма музейної композиції з трьома підписаними творами: двома портретами та копією його картини з галереї Sassoni "Монастирський урожай на півдні Тіроля". Це дозволило впевнено стверджувати, що робота з нашого музею є твором саме Едуарда Грютцнера. На користь такого висновку говорить подібність і часом ідентичність типажів та співпадіння іх психологічних характеристик, ретельність тонкого рисунка,, педантичність сухо прописаних деталей, а також аналогічна жанрова визначеність.. Відмітимо й схожість місця події та розміщення постатей: в обох наведених багатофігурних композиціях дія розгортається у монастирській пивниці поміж бочок з вином.
У процесі дослідження творчості Е. Грютцнера встановлено також і біографічні відомості про нього. Отже, Едуард фон Грютцнер народився 26 травня 1846 року в Австрії у Великих Карловіцах, помер у Мюнхені 3 квітня 1925 року. Був майстром жанрового живопису, професором Королівської Баварської Академіі образотворчих мистецтв та почесним членом Мюнхенської Академії мистецтв. 1872 року у Берліні отримав Золоту медаль [4].
Пристрасним шанувальником мистецтва Грютцнера був письменник Майкл Георг Конрад (1846-1927), який був однокласником художника і 1886 року написав оповідання "Відвідини мюнхенського художника.Єдуард Грютцнер" [5], де він пише, що Е. Грютцнер малював з дитинства, але батьки готували йому майбутнє священника. Після школи хлопець навчався в гімназії у місті Найсі і у віці 18 років самостійно вирушив до Мюнхена, де після підготовчої школи навчався в Мюнхенській Академії мистецтв в майстерні Пілоті, яку закінчив 1869 року. Пізніше він з вдячністю згадував тих, хто його підтримав і допоміг стати художником: священника Фішера та архітектора Хіршберга. В оповіданні читаємо, що в юності до рук майбутнього митця потрапив томик Шекспіра. Тоді і з"явилась перша робота "Фальстаф на муштрі солдат". Відтоді, як у Лондоні вийшло видання В. Шекспіра з 12-ма ілюстрацями Е.Грютцнера до "Генріха IV", ім"я художника стало надзвичайно популярним у США та Великобританії. Письменник зазначає, що Едуард Грютцнер був цілісною натурою, людиною високої духовності. Далі М. Конрад підкреслює уміння маляра створювати свіжі реалістичні характеристики, ставити складні технічні завдання і успішно їх вирішувати. Твори митця справляли благородний вплив на глядачів, які високо цінили його талант передавати сильні почуття та душевний стан з винятковим почуттям гумору. Відомим було його кепкування з пороків людської натури, наприклад у роботах "Частування горілкою", "Напідпитку", "Шинок" , "Міцний тютюн" та інших численних полотнах на побутові теми.
Таким чином, встановлено ім"я та біографію автора твору Чернівецького художнього музею "У монастирській пивниці". Тепер нам відомо, що понад усе Едуарда фон Грютцнера цікавила тема монастирського життя, він був відомим ілюстратором творів В, Шекспіра та автором численних живописних полотен на теми полювання. Саме ці твори набули широкої популярності ще за життя майстра. Протягом усього ХХ століття репродукції та копії його композицій з сценами монастирського побуту розходяться величезними тиражами. Ми маємо підстави стверджувати, що і у наші дні існує жвавий інтерес до творчості митця в Європі та в Росії, про що свідчить виготовлення та продаж живописних копій творів майстра в австрійській галереїї Sassoni та продаж оригіналів його картин "Монашеська трапеза" та "Монахи в монастирській бібліотеці" з аукціона в московській галереї "АЛЬФА-АРТ". Результатом проведеного пошуку є наведення даних про деякі живописні та графічні роботи майстра, список яких сьогодні налічує 42 твори. У процесі дослідження твору Едуарда Грютцнера "В монастирський пивниці" складався і список літератури про його життя та творчість.
"Фальстаф в готелі" (1869), "Фальстаф обходить рекрутів", "Фальстаф з товаришами у лісі" (1870), "Мефістофель за кулісами", "Безпомилкова перемога" (1873), "Якщо вам це подобається", "Сцена у гардеробі," "Веселі дружини", "Капуцинський монах штопає свою рясу", "Нелегкий вибір", "Еккехард та келарь", "Розповідь мисливця" (1877),, "Броварня у монастирі колись і тепер" (1877), "Жартівливе читання у бібліотеці монастиря" (1879), "Мистецтво полювання у магазині рідкісних речей," "Недільне полювання" (1880), "Відпочинок після обіду в монастирі", "Яскраве і золоте" (1880),, "Селянський театр" (1882), "Сценка у таверні" (1883), "Монастирська гостинність",, "Сілезький п"яничка та диявол" (1884), "Монастирська щука", "У лікерному магазині", "Гра Терока", "Фауст в Ауербаській пивниці" (1885), "Гріх абата",, "Дегустація", "Три мудреця з Мюнхена" (1890), "Монастирський урожай на півдні Тироля" (1897), "Солодка помста" або "Монахи, що грають у карти" (1901), "Шинок", "Міцний тютюн", "Напідпитку", "Бажаний гість", "Пиво, вино та шнапс", "Монастирська кухня",, "Частування горілкою", "Монашеська трапеза" (парні картини), "День гоління в монастирі" (останній твір Грютцнера).
1 Інформаційно-аналітічний бюлетень"Ведута.Антиквариат".-1994.-№1.-Москва,1994.
2 Інформаційно-аналітичнийбюлетень"Ведута.Антиквариат".-1994.-№11.Москва,1994.
3 Das Batzenhausl in Bozen. Mit 250 Original-Gemalden, Skulpturen und Gedichten von
beruhmten Meistern. Herausgegeben von E.U. Eisenmeher. II Auflage. Komissions -
Verlag der Wagnerschen k.k. Universitats-Buchhandlung in Innsbruck.
4 Der Grosse Brockhaus, Brockhaus. Leipzig, 1930.-B.7.- S. 735.
5 Майкл Георг Конрад. Зустріч з мюнхенським художником. Едуард Грютцнер.-1886.