Розквітий сад Людмили Богдан.

Людмила Богдан народилася в місті Станіславі (Івано-Франківськ). 1970 року закінчила Вижницьке художнє училище декоративно-прикладного мистецтва, відділення художнього ткацтва.  
Викладачі: Людмила Агеєва, Іван Баричев, Валерій Жаворонков, Едуард Жуковський, Володимир Куров, Петро Лемський,  Валерій Лендел, Анатолій Скиба.
Працює в техніці акварелі. Бере участь в обласних художніх виставках.

...Витонченість смаку і почуття стилю взяла від мами, а поетичність і любов до малювання сприйняла від тата. Затим – незабутні роки навчання у Вижницькому училищі декоративно-прикладного мистецтва з плеядою чудових викладачів. В ті, ще радянські роки, коли в мистецтві панувала непорушна монополія на соціалістичний реалізм, вони прищеплювали студентам любов до української народної творчості та відкривали майбутнім митцям ще невідоме у нас в країні новітнє світове мистецтво. Міську дівчинку миттєво причарувала заповідна атмосфера Вижниччини, де все рясніло красою: і гори, і смереки, і вишиванки, і писанки з ліжниками, і череси з тобівками... Ії охоплювало радісне просвітлення, як чула від перехожого: «Слава Іссу!». Подібне не забувається! І до тепер хвилюється Людмила Богдан, коли згадує, як вона 1968 року йшла Чернівцями у буковинській вишитій сорочці, і літній незнайомець поцілував їй руку!

 Минуло відтоді, страшно вимовити, понад 30 років. Потім у Людмили були роки роботи у художніх майстернях в Івано-Франківську та Чернівцях, де працювала художником по промисловій графіці. Виконувала виробничі роботи, розписувала вітражі, криницю, часом писала дитячі портрети... На довгий час  забарилась до художниці справжня творчість...

...Протягом кількох останніх років відвідувачі мистецьких виставок та експозицій українських фольклорних свят мають задоволення милуватися акварелями чернівецької художниці Людмили Богдан. Вже  ранні її натюрморти були забарвлені щирим замилуванням автора витворами народного мистецтва Гуцульщини і Буковини. В низці тих творів  спостерігаємо хвилююче зацікавлення художниці у зображенні улюблених писанок, поливаного керамічного посуду і свічників, квітів і фруктів...  Вдалися їй золотаво-зелені «Гутеї» (2004 р.) і напоєні щедрим осіннім сонцем яблука з грушами в «Осінньому натюрморті» (2004 р.), і ошатні квіти з фруктами у натюрморті «Святковий» (2005 р.).

Чимдалі акварелі Л.Богдан набирають вигляду розгорнутих композицій,  всуціль вистелених мотивами народного орнаменту. Промовисто виглядає їх площина, яка утворена  незліченними барвистими розетами, ружами, сонечками, писанками разом із стилізованими зображеннями квітів та пташок, трави та метеликів. В цю щільну канву немов вплетені пісенно-лагідні, чарівно-зажурені красуні та  загадково-прекрасні вершники («Гірський легінь», «Сон нареченої»). Автор разом із глядачами захоплено радіє урочистій красі Великодніх свят та   духмяному літу, яке лагідним подихом огортає молодиць в композиціях  «Пасхальні мотиви», «Зелена гора» та «Вершник щасливої звістки». Часто предметом зображення виступають мистецькі і естетичні уподобання художниці.  Закохана у рукотворне тепло і синьо-брунатне сяйво косівської кераміки, вона створює чудові композиції  «Свято в Карпатах», «На свято в Косів».  Людмила з насолодою вводить в свої твори класичні елементи українського квіткового орнаменту та дивовижних звірів Марії Приймачено, яка обожнювала все живе («Пташка заховалась», «Зачарована Галя»). Відтак пристрасне стремління висловити власне переживання і розуміння Краси  стає рушійною силою мистецького поступу художниці. Вона повсякчас звертається до  традиційних гуцульських і буковинських орнаментальних мотивів, які споконвіку є символами світобудови, сонця і родючої землі. Вражаючою енергією заряджені її композиції із зображеннями Древа життя та двох оленів, колеса-сонця та сирних коників.

Аркуші «Рух і спокій», «Пісня гуцула», «Смуги», «Гуцульське сонце»  – це щира зачарованість непорушним колообігом природи і уславлення життєдайності сонця-«личенька Господнього». Подібна темпераментна інтерпретація щедрої природи, таке пристрасне забарвлення образу етнічно-фольклорною знаковістю воістину бентежать.

Відрадно, що творча активність художниці стрімко зростає, і з кожною наступною композицією Людмила Богдан розгортає частинку неосяжного сувою, аби показати нам, яким прекрасним садом-візерунком квітне життя.