Життєві емоції у мистецьких візіях Івана Балана

Якнайкращим приводом для розмови на мистецькі теми є художня виставка,  надто – персональна. Імпреза Івана Балана, якому виповнилось 60 років, – найповніша за 40-річний період творчого життя.

Перед нами постав цікавий майстер книжкової графіки, а також митець, який впевненно почувається  в малярстві. Разом з тим, експоновані твори дають відчути, що образотворча праця знаходиться у злагоді й гармонії з його життєвими уподобаннями. Заглибленість в національну історію і наполегливість у потягу дійти об’єктивної суті духовних джерел є складовими творчого методу автора. Відтворюючи  життя у візуальних образах, Іван Балан надихається образами Батьківщини, він живе Україною, думає про Україну. Реальні життєві емоції посилюються мистецькими візіями, відтак народжуються  пейзажі-картини, натюрморти, книжкові знаки та ілюстрації літературних творів.

Він закохано почувається у рідних Карпатах, вдумливо  вивчає рідну природу, приділяючи значної уваги роботі з натури. Недаремно Іван Балан  добірку етюдів розмістив  окремим розділом експозиції. Пленерні замальовки 70-90-х років є саме тим щирим одкровенням, яке скидається на стрімку хвилю емоційного піднесення. Їх вирізняє свіжість  переживань та витончене  відчуття краси, разом з тим –  невибагливість у передачі стану природи, чистота кольору і  м’якість утворення  півтонів. Позаяк, на етюдах автор набуває цінного скарбу малярських навиків, розв’язуючи низку завдань з проблем передачі кольорових сполучень, простору та  зрештою численних формальних проблем професійного плану.

З часом вже у майстерні його  етюдні спостереження  та пленерні асоціації знаходять образотворче втілення у пейзажних образах та натюрмортах. Творення картинних образів  – наступна стадія творчого процесу. Вони є поетичним відлунням тих незабутніх вражень, якими  повниться  митець у захоплюючих мандрах Карпатами та лісами Буковини ("Карпатська яблуня", "Вечір. Підзахаричі", "Теплий день", "На перевалі"). У серії "Життя дерев" довкілля Балан осмислює як фантастичний світ дерев, сприймаючи їх живими істотами, розповідаючи про їх життєві колізії й  надаряючи їх людськими характерами та долями ("Дует", "Повстанська Ніка", "Пробудження", "Доля").

Спорідненість Балана з образами природи набуває в його композиціях ваги філософського трактування дійсності. Прикметною рисою є те, що  картини-пейзажі не втрачають  реалістичної основи, коли  конкретне середовище автор перетворює на більш умовне. В цьому процесі певного значення набуває ритмічна організація композиції і її лінеарно-тональна подача. Балан полюбляє творити картинний образ, використовуючи ефект динамічних  вертикальних ритмів гір, смерек та сонячних променів  ("Поліфонія букового лісу", "Сонячний орган", "Хмари народжуються в Карпатах"). Напрочуд слушно вдається він до протиставлення тих стрімких вертикалей лагідному спокою горизонтальної смуги, якою утворено дзеркальну течію річки  з човнами. За красномовний приклад маємо осінній пейзаж "Теплий день".

Активність ритмічної структури композицій увиразнена властивою Балану своєрідною кольоровою організацією полотен. В палітрі майстра домінують напружені й доволі драматичні сполучення.  Колористичний лад творів вирізняє декоративність, яку зрештою і спричиняє увага автора  до  лінійних ритмів та чітких контурів.

Малярські враження і прагнення митця стають дедалі багатшими і вагомими у творах 90-х років. Влучність образотворчих метафор підносить його пейзажі до рівня програмних творів. Приміром, у полотнах на релігійні теми природа існує у символічному вимірі. Проте образотворчі якості таких творів як  "Благовіст", подано в простій і доступній інтерпретації. Прикметною є гранична напруга і виразність твору "Букова весна", який немов випромінює всеосяжне світло, що м’яко струменить  у просторі. Пафосом чистих почуттів і людського прагнення порятувати святині духа просякнуті композиції "Знамення" та "Святий Отче Миколай, моли Бога за нас!". В цих полотнах автор звертаться до достовірної драматичної історії церкви Святого Миколая у Чернівцях.

Відвертою щирістю і відкритістю образного ладу позначені  і натюрморти Івана Балана. Попри досконале пластичне опрацювання їх вирізняє особливий  чулий чар мотивів, національний колорит яких важко заперечити. Це –  стиглі качани кукурудзи ("Коло маминої хати"), соняшник,  вогняно-пломенисті айстри,  духмяний бузок та паморочливо ніжні півонії ("Натюрморт з сопілкою", "Весняна прелюдія", "Травневий натюрморт"), гуцульські сирні іграшки з писанками,  щемливо пам’ятний калач із свічкою та чорнобривці ("Помана"). Знаковість і метафоричність виокремлюють натюрморти "Маки", "Надвечір’я" та  "Трагедія риби".

Символічний сенс конкретних мотивів та їх поетичність є визначальною рисою і графічних творів Івана Балана. Його мистецький доробок в галузі книжкової графіки та екслібриса  позначений серйозними творчими устремліннями і здобутками. Адже графіка є основним мистецьким фахом митця: професійну освіту він здобув в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова у Львові. В екслібрісі –  він пильний психолог та дотепний, часом гротесково налаштований жартівник і, зазвичай, вправний рисувальник. Сильною рисою його книжкових знаків є різноманітність композицій та лаконічна й влучна образність.

З переконливою проникливістю працює Іван Балан у   книжковій графіці. Візуальний образний лад літературного твору він вибудовує зазвичай вдалими композиційними вирішеннями, які гармонійно входять у смислову і образну канву поетичних збірок. У такому органічному співзвуччі ілюстрацій та літературних образів вийшли друком книга Н. Мизака "За тебе, свята Україно", поезії М. Матіос та В. Вознюка. Виражальні графічні засоби він обирає у безпомилковій  відповідності до характеру  звучання образів і поетичного сенсу літературного твору. Його аркуші полонять гранично напруженим діалогом узагальнених контурів  жіночих постатей й дерев, лаконічно поданих  оксамитово-чорних  силуетів і незаймано-білого кольору паперу.  Стилізація  кольорових цинкографій у структурі поезій Б. Лепкого має інше втілення: поетична метафора набирає повноти звучання через детальну  розробку композиції і ритмічну організацію лінії. Відтак його ілюстрації мають  ще одну суттєву рису: вони виступають самостійними графічними творами. Станковість книжкових композицій яскраво відчутна, приміром,  у ліноритах "Прощай", "Лиха вість", "Спокій" ( книга М. Мизака). 

Міркуючи про мистецтво Івана Балана взагалі і про його виставку зокрема, слід зазначити різноманітну жанрово-тематичну основу його творчості. Тому не можна оминути  і міських архітектурних пейзажів, і етнографічних замальовок, і щедрої добірки різдвяних листівок. Проте найголовнішим у творчому доробку майстра є його тонка і багата мистецька душа.