Тетяна Дугаєва
"Буковинське малярство". 2002-2003. Чернівці. 2003

Мистецька сутність таланту Володимира Санжарова


        Персональна виставка Заслуженого художника України Володимира Санжарова, яку розгорнуто було 25 вересня 2002 року у Виставковій залі Спілки художників, стала помітною подією у художньому житті Буковини.

  
В.Санжаров. Етюд-автопортрет.
1946 р., картон, олія
    Володимир Санжаров є саме тим художником, чий талант позначений рідкісним даром безпосередності вислову і бачення життя. Відтак тема краси, радше переживання краси, править за визначальну рису його творчості. Отже потужним проявом характеру індивідуальності митця є саме емоційне начало.
        Показовою в цьому сенсі  є одна з його ранніх живописних композицій На мирних дорогах (1965р.). Прозаїчний мотив дороги з вантажівкою , яку зупинив перехід отари, в образній  інтерпретації автора набуває імпресіоністичної свіжості. З часу написання цієї картини минуло багато часу. Проте принцип втілення пленерних вражень в значній мірі визначає його творчий почерк й дотепер.
    Вірність пейзажному жанру Санжаров проніс крізь роки. В зрілих й виважених акварельних краєвидах митець стверджує естетику виявлення гармонії світу у непоказних почасти буденних її проявах. Він напрочуд чутливий до найменших змін у стані природи, в основі перетворення якої лежить насамперед його особисте відчуттям довкілля. Разом з тим самобутність пластично-структурного мислення майстра та власна система опрацьованих прийомів письма виявляють характерний емоційно-психологічний лад його композицій.

        Чільне місце в душі митця посіла чарівна природа Буковинського краю. Саме тут, у долинах та на лісистих схилах Карпат зростав і міцнів його талант. Під час роботи над етюдами митець вивчає неповторні ефекти освітлення, схоплює миттєвості життя довкілля, аналізує властиву лише Карпатам сезонну кольорову феєрію. Споглядає, дослухається, захоплюється, тамуючи подих. Гострота вражень залишається в серці та памяті, фіксується в етюдах, щоб згодом стати безцінним матеріалом майбутніх пейзажних композицій. Серед буковинських мотивів на виставці вирізнялись як узагальнені образи карпатської природи, так і конкретні місцеві мотиви (Вітряки. 1996, Тут буде ГЕС. 1968,  Свіжий день. Карпати. 1977, Шурдинський перевал. 2000 Зимове сонце. 2002). Панорамний краєвид Осінь (1983) напрочуд влучно передає цілісний образ карпатського краю. На відміну від цієї прозорої, висвітленої золотавою охрою композиції, Осінь у горах (1976) звучить у сполученні з синім та з чорними глибокими тінями велично й дещо суворо. Аркуші Свіжий день (1977) та Базар у Вашківцях (1990) напрочуд дзвінкі й мажорні у виразних співставленнях синього та жовто-зеленого.

        Карпатські візії Санжарова мають той важливий елемент оригінальності, який складає мистецьку сутність художника. Знаходячись під враженням буковинських краєвидів, розумієш, що митець самобутньо й тонко відчуває природу.



В.Санжаров. На переправі. 1970-і роки,
папір, акварель
    Багатий душевний досвід набувався у постійній роботі на натурі і під час численних поїздок у складі творчих груп республіками Середньої Азії (1968), Карелією (1969), Північчю Росії (1970), Югославією (1972), Єсенінськими місцями (1975), Далеким Сходом, Алтаєм тощо. Гострота свіжих вражень, своєрідність місцевого ландшафту та архітектури, етнічні особливості повсякчас ставали новим рушієм творчої наснаги. Висока культура художньої мови митця сприяли створенню вартісних мистецьких циклів, в яких першоосновою змістовності та психологічного акцентування пейзажів є чітко опрацьована й продумана композиція. І тут Санжаров суттєву роль відводить виразності лінії виднокола, чітко вивіреним ритмам планів і передачі глибини тривимірного простору (Сопки. Далекий Схід.1982, Передгіря Алтаю. 1980, Байкальський прибій. 1976). Важливими складовими емоційного забарвлення образів природи є просторові співвідношення, які автор вибудовує на звучних нюансировках кольору та тонких тональних співставленнях
 ( Вечір.  Старий  Самарканд,   Аксакали,   Сонячні тіні. 1968).  Влучно  акцентована домінанта  та виразність силуетів характерна особливість архітектурних пейзажів Санжарова, що відкривають ще одну цікаву грань його таланту (Соловки. Кремль. 1969, Вуличка. Хіва. 1968, Ранок. Самарканд. 1968).

    Принадність настроєвих пейзажів Володимира Санжарова у тонкій і чуттєвій передачі трепетності довкілля. Показовими в цьому сенсі є віртуозно написані перлисто-блакитні, сріблясті та імлисті пейзажі (Дощ починається. 1976, Верби. 1982, Під вечір. 1969). Водночас  приваблює його уміння працювати на звучних декоративних сполученнях (Карелія край озер. 1970, Байкальський прибій. 1976).

 

    Жанровий діапазон Санжарова не вичерпується пейзажем. Художник активно працює й в натюрморті, але особливої уваги надає роботі над портретами. Він уміло й легко  передає анатомічну точність та портретну подібність, переконливо схоплює характер. Впевнені й точні дотики його пензля та олівця передають складні ракурси, з анатомічною точністю відтворюють розподіл мас статури людини. Вправність та технічність спрацьовують як невідємний чинник процесу опрацювання глибокого промовистого характеру.
   



В.Санжаров. Автопортрет.1950-і роки, картон, олія
В портретній галереї митця твори високого ґатунку. Його пильне око, й душевна відкритість якнайкраще слугують йому в створенні психологічних портретів та заглиблених образних характеристик. Він з підкресленою повагою ставиться до людини, до її особистості (Микола Макарич. 1981). Саме таке бережне ставлення до проявів особистості є ключовим у авторському висловлюванні про характер та зовнішність людини (Верховинець. 1984, Шахтарі. 1975). В жіночих образах глядач не закине автору прогріх поверхового замилування красою. Натомість митець шанобливо підкреслює неповторність проявів зовнішньої краси і привабливості жінки. Автор шанує інтелект своїх героїнь та потенціал душевних сил (Люда. 1979, Замріяна. 1974, Портрет художниці). Серед портретних творів є світлі й привабливі дитячі образи (Біля вікна. 1984).
Можна припустити, що такі класичні жанри як портрет і пейзаж невипадково посідають важливе місце у творчості Володимира Санжарова. Адже одною з рис його особистого характеру є прояв непідробного інтересу до людей та небайдужості до оточуючого життя. Суттєвою ознакою енергійної натури митця є також його активна практична участь в організації творчого процесу Спілки художників. З 1976 по 1981 рік він очолював правління Чернівецької обласної організації СХ України, протягом тривалого часу був членом Всесоюзної комісії акварелістів, завжди є цікавим полемістом та добрим порадником при обговоренні художніх виставок та окремих творів. Тонкий склад його творчої натури проявляється у незмінній доброзичливості та інтелігентності, ерудованості, обізнаності в світовій літературі та глибоких знаннях історії мистецтва.