Тетяна Дугаєва.

З книги "Скульптор, доктор медицини Опанас Шевчукевич". Чернівці.-2002

17 березня виповнюється 100 років від дня народження буковинського скульптора доктора медицини Опанаса Євгеновича  Шевчукевича (1902-1972) - талановитої й обдарованої людини,  який  народився  у  селі Виженка Чернівецької області.


  
      Публікуємо фрагмент підготованої до друку книги Тетяни Дугаєвої про життя та творчість славного буковинського митця, метою якої є намір підсумувати кількарічну роботу з вивчення зібраної колекції, систематизації  доробку Опанаса Шевчукевича, а також викласти міркування щодо його мистецьких засад  на основі таких важливих першоджерел як щоденники, поезії, епістолярні та публіцистичні матеріали.
Автор висловлює щиру подяку сину  скульптора Яснозору Шевчукевичу за сприяння дослідницькій роботі автора та  створення архіву і колекції творів Опанаса Шевчукевича у Чернівецькому художньому музеї.


... Мистецькі та світоглядні засади творчості  митця.

              ...Лікар доктор медицини Опанас Шевчукевич був талановитим скульптором - самоуком. Його драматичне життя воістину було життям "мученика у мріях", яким він усвідомив себе вже у віці 16 років. Самобутній хист Опанаса Шевчукевича є цікавим явищем у мистецтві. 

           Стремління до навчання, невимовна спрага пізнання  вирізняла його від юних літ. 1921 року він починає навчання у Чернівецькому університеті. Через рік  вирушає до Німеччини і 1929 року після закінчення медичного факультету Фрайбурзького університету отримує спеціальність лікаря.





    Перед студентом з Буковини відкрились бібліотеки, концертні зали, славетні музеї європейських міст, велична скульптура готичних храмів Берліна, Фрайбурга, Кельна, Магдебурга. Він несамовито вбирав в себе надбання світової культури і мистецтва. Цими роками Опанас Шевчукевич постає як скульптор. У короткій автобіографічній довідці до докторської дисертації 1929 року сам зазначав, що у Фрайбурзі з'явились його перші пластичні фігурки. Він почав ліпити з пластиліну, потім продовжував працювати у теракоті. 1927 року у Фрайбурзі відбулася перша його виставка. Вона мала позитивні відгуки у пресі і відкрила Шевчукевичу можливість  влаштовувати показ і продаж своїх творів на численних виставках в Іспанії, Австрії, Чехії, багатьох містах Німеччини...

  ...Після повернення до Чернівців  Шевчукевич продовжує практикувати як лікар і попри усі життєві прикрощі (ув'язнення, життєва скрута, тяжкі хвороби) не полишає мистецтво. 

 ...Опанас Шевчукевич  виріс у гірській місцевості, в унікальному фольклорному середовищі і реалізував своє покликання митця у фігуративній скульптурі малих форм. Проте не у рамках "вченого мистецтва", а -  як самобутній художник-примітивіст. З мистецтвом примітиву його споріднює відкрита безпосередність, наївний символізм, спрощеність подачі. Він тяжіє до міфологічно-космологічних традицій та релігійно-містичних переконань.  Творчість чернівецького скульптора зазнала впливу модерністського європейського мистецтва початку ХХ століття, а саме - німецького експресіонізму з властивими йому драматичним трактуванням життя у характерних загострено-виразних пластичних формах.

           Мистецтво Опанаса Шевчукевича сприймається як спосіб бачення і переживання світу в екзальтованих формах, як стихійний творчий прояв високих образних устремлінь людини з багатою  вразливою душею та яскравою уявою.

З творів бачимо, що митець перебував у пошуках розв'язання вічних тем протистояння добра і зла, життя і смерті. Пластика та малювання  давали Опанасу Шевчукевичу вихід його багатій внутрішній уяві, його образам-видінням...

... Від природи він був людиною вразливою, схильною до споглядання й самозаглиблення, із щемливоліричним і водночас містичним сприйняттям життя.

             ...Сторінками щоденників Опанаса Шевчукевича

 Збережено правопис Опанаса Шевчукевича та Ольги Іванівни Шевчукевич, яка переписувала та упорядковувала щоденники чоловіка (згідно її запису 19.04.1979 року у щоденнику за 1922 рік).

                                         
  Про себе, свою долю, природу, сонце і людей

26.08.1918

"...згадають, що жив колись Мученик у мріях" (із запису Шевчукевича у записнику  Ольги Бажанської )

"У світі війна

І дома війна"

2.01.1919

"Зібрав свої книжки, взяв троє полінець дров і спішу до школи. Такий настав шкільний час, що каждий ученик має принести з собою по кілька полінець, щоб можна клясу опалити."

 

13.07.1919

"Чую стогони-прокльони

Нещасної мами".

"Ріс я, вився бур'янами,

Як туліпан між тернами." (З віршованої автобіографії).

20.01.1919

"Від сьогодня зачав я лекцію в шкільної товаришки Олі Бажанської, дочки шкільного інспектора в Вашківцях".

18.04.1919

"Вибрався в ліс по дрова. По дорозі  складав дальші строки зачатих віршів. (Вірші  складаю я звичайно ідучі дорогою, бо так нема часу).

11.01.1922

"Дивно пливе моє життя, і чим раз  стає воно для мене якоюсь казкою... Дивлюся на доокружний рух, шум, клекіт, бурю і мені здається, що це маляр артист, один зі славніших у світі малює мені на пам'ятку, мені в дар ту прекрасну картину... А мені видається, що я сам живу на широкому безконечному морі чистих филь... Як гарно..."

4.05.1922

"Необхідно мушу згадати, що сьогодні був я перший раз у нашої письменниці п. Олі Кобилянської. Радила мені писати просто невисокопарною мовою.... О. Коб. казала,що вона вже не довіряє  молодим поетам, бо вони пишуть доки молоді або доки залюблені, відтак кидають перо з рук і не працюють. Я почував себе в тім домі з якоюсь святістю (душа моя була наповнена святим глибоким світлом)".

15.08.1922

"...книжки будують під ногами твердий грунт... Я начитався і попав під вплив тих писателів....Я починаю бачити цілком виразно свій шлях і завдання свого життя. Заразом мене обняла невимовна туга за тими великими            людьми заходу, тими провідниками до людського щастя, зблизитися до них і злитися з ними...".                      

"...І в мені в тій хвилі наповнилась душа стремлінням стати круглим горошком і покотитися далеко, далеко від других, розвинути там своє життя і   зацвісти многопюдним цвітом..."                                

30.08.1922

"Кажуть мені добувати хліба, а хліб у мене на другім місці... Ах, життя, поведи мене своїм правим шляхом до найвищого ступіння розвою людини!".

22.10.1922

"Так я нічим, зовсім нічим не відріжняюся від сонця!..Так я є сонцем...".

14.01.1923

"Мої деякі товариші...признають, що я цілий час живу десь на небесах, не на землі і не між людьми, а на землю й між людьми приходжу лише попоїсти... Це жарт, але і в цьому жарті є вже якась думка".

16.03.1923

"...Наше завдання дуже велике в житті: своїм щастям ущасливити людське життя,

що мучаються в пеклі буденної нечистоти, стати сонцем для себе і для всіх".

23.07.1923

"Моє щастя

                мені усміхається,           

Моя доля

                мені освідчається

Моє сонце

                із хмар розсівається

Моя повна

                душа розквітається".

28.08.1923

"Мені так легко на душі

Як би землі не стало

А серце генія в тиші

Мене обцілувало..."

7.02.1924

"Я люблю, я горю життям".

19.02.1924

"Моя природо, моє життя, як я люблю вас, як ви любите мене!..".

14.04.1924

"Люди такі до мене добрі. Я розкошую у їх доброті. Ой думки мої думки. Ви моя насолода, моя розрада. Я хочу бути сонцем, а ви моїми проміннями".

9.11.1965

"Сонечко! У нас з тобою думки одні. І я - і ти - ми думаючі істоти в одному житті".

5.12.1970

"Відчуваю як проміння далеких сонць мене осяює, яких не видно. Відчуваю як ті сонця мені думки свої рятівні посилають   В безпросторності, в без часі... Вони мене своєю свідомостю наділяють."

Про самотність.Туга за Україною

26.08.1918

У записник Олі Бажанської:

                                  "Чи тужити?

                                  Не навчила мене мати

                                  за людьми тужити

                                  Много лучше на самоті

                                   Ніж в окрузі жити".

28.10.1922

"Тут сіл взагалі не видно - все мури і мури.. Місто з домами окрашеними, з гадюками улиць з більшим гамором і рухом... А фабрики фабрики, дими... Видно, як кожний кусник землі використаний тут. І мимоволі виринає образ моєї Буковини з соломяними хатами  низькими та пригнобленими як наш нарід ..."

22.01.1923

"Відбулося свято на памятку 5-літньої річниці Української державности, уряджене "Спілкою У.С. в Н." (Спілка українських студентів в Німеччині) вистава книжкових видань за кордоном за 1922  рік ...новоствореного видавництва в Берліні "Укр.молоді"... Промови ріжних людей (Б.Лепкого), грімка пісня (Ще не вмерла...), синьо-жовті стяги злились в одну гармонію укр. ідеї в один могутній дух єдності і волі...".

11.02.1923

"Тут у Берліні зими так як би не було. Зимно вічно, але снігу нема...  Коби прийшла весна. Тепер живу тяжко. За все... не можна оплатити. Бог дасть, все буде добре...

...Сиджу між людьми і вони не бачать мене і я не бачу їх. Я сам самітній самотиною..." (з листа до діда та бабусі).

12.03.1923

Не маю ні одного товариша, ні одної щирої душі, з якою міг я би поділитися..."

6.07.1923

"Мої Карпати. Я аж тепер люблю їх, бо знаю що за краса                                    скривається у них... Не самі вони відкрили свою красу, брати їх відкрили переді мною своєю душею. І я побачив, які красні гори що за велич життя у них. Краю мій незабутній, а з ним і мої Карпати...".

4.02.1924

"Я завжди самотній..."

18.03.1924

День уродин моїх. Двадцять і два роки переступають поріг. І на цьому порозі стою я умучений, розбитий, сумний... Ніщо не радує мене, всі мені чужі... я в    німецькому краю, навіть прізвище моє дуже можливо що знищиться. Моя Україно, я в цілості твій. Ціле моє життя    для тебе, мій українский народе, і живий дух...

Про мистецтво

22.11.1922

"...багато, багато образів малюються як фантазія маляра у моїй душі... Так, поконаю все, стану тим, чим бути прийшов я на от цей світ...".

15.07.1923

"Вчера був сам у музеї... Я висказав бажання учитися читати твори мистецтва, які мене приваблюють до себе. Однак я хотів би, щоб хтось знаючий помогав мені у цьому читанні. Сказали мені, що добре до всього доходити самому, хоч добре мати біля себе і правдивого знавця".

16.07.1923

"Коли в суботу задивився на Атену в музеї, нараз виринула думка, я взяв олівця, папір і мимо того, що ніколи в житті не рисував,наслідував профіль Атени            досить влучно і сьогодні маю на кусикові паперу профілі двох професорів. (чи не є це початок чогось красного у  мені???... Найріжнородніші зображення переміняються моїй душі у дійсну красу".

3.04.1924

"Був сьогодні у Кайзер Фрідріх Музеї де разом з Беземаном оглядав образи старих німецьких  артистів.                            

Як притягає мене до себе штука. Повернув і до "Цойгхауз" і оглянув воєнні знаряддя і пам'ятки. Що за вираз величі і сили у воєнній штуці...".

23.04.1924

"Там де почую лише слова "мистецтво" і "штука", так я забуваю за все і ціла моя душа переповнена цим почуттям як річка водою. Тут я знову оживаю...".

 Про музику 

24.05.1923

"Музика ох музика...ті звуки, ті филі, що замінюють людську душу в одну филю, филю звуків. Ніколи ще моя душа не потонула була так у звуках... як сьогодня...                                                    

Можу назвати сьогоднішній день днем музики, день гармонії... У Гютнера заграв патефон пісеньку "Едельвейс"...".

30.05.1923

"Кольоровий образок Бетховена мене причарував".

23.01.1924

"Гарний день... Концерт, на який запросила мене Марта... У програмі 1) Увертюра до "Евріанти" Вебера (не конче подіяла) 2) Е. Лало Концерт для скрипки. Allegro,... Adagio і Rondo. Адажіо отворило мої вуха, бо за того часу, я вже думав що я глухий...". 3) П. Чайковський "Симфонія № 6" (Шоста      Патетична), сі-бемоль мінор опус № 74. Аллегро molto. Перше і друге було залегке для мене, і на Allegre molto я заснув: жінка уввійшла з величезною книгою образів мистецтва. ...Ця музика зворушила мою душу і я знов заснув і це був дуже цілющий для мене сон...

...Це третій раз  я на концерті, де більше п'ять-десять музикантів..."

7.02.1924

"Був на концерті (Гайдн ор.8, Бетховен ор.131).

...Музика, струм що спливає через душу забирає з собою весь намул і перетворює душу у музику".

13.02.1924

"Штука музики ушляхетнює душу... Вона починає оживати у мені... Вона робить мене всесильним,... супроти творця, за те могутніше у чутті..."

...Перша опера, яку я бачив "Чарівна флейта" Моцарта. "Великий Моцарт, гарний Моцарт".

Про медицину 

28.01.1924

"Від медицини так порожньо стає в душі і в цілому житті - від тієї науки".

7.02.1924

"Находжу у медицині чим раз більше приємності і інтересу".

 Про освіту 

22.11.1922

"Я почав так божевільно тужити за знаннями?.. Така величезна, безконечна праця лежить перед моїми очима, а я гублюся серед руху буденщини".

2 6.11.1922

"Чую цілим серцем, переді мною тяжка праця і гарна будучність. Вірю в це!".

19.12.1922

"Вчера вечером сидів у державній бібліотеці і писав. Як тут любо сидіти... наче в якійсь святині... Вже саме те враження великої круглої салі з задуманим народом... з    молодих інтелігентних лиць ...навіває якоїсь рівноваги і  поваги. Людина уходить у себе як (в) окремий світ і працює. Тут аж хочеться сидіти і працювати...".

1.01.1923

"Такі люди як Гете, або Шевченко, або хто інший із безсмертних, вони безперечно були вищими від своїх учителів...".

28.02.1923

"Читав Бруннера "Наш Христос". Ніде не почуваю стільки сили у собі як у цьому творі... хоч я закований в кайдани світа...Як у мене проникає чим раз більше любов...".

13.06.1923

"По дорозі читаю Бруннера...Пізнаю що без філософії життя не має ні найменчої вартості.".

4.03.1923

"Говорив я з доктором Келлером про Достоєвського, Толстого, Соловйова, їх світогляд.

 ...Коли я стрінуся з поняттями великих людей, тоді я чую в собі незвичайну життєву енергію, силу творчості, почуваю творче весняне сонце серед безконечності сонц творчої весни...".

1923 (?)

"Рости моя сило,

 рости моя зоре,

 рости моє серце,

 рости моє море!..

           Най життя полишається,

           Най же день розвидняється,

           Серце щастям всміхається,

           Море филями грається!.. 

Моя сила розростається,

Моя зоря розсвітається,

Моє серце розгоряється,   

Моє море розливається...

20.06.1923

"Я так хочу вчитися...Я цілком і вповні свідомий того яке значення має знання на правдивій підставі... І я мучуся, бо перешкоджений у своїй науці. Перешкода за перешкодою і так день за днем...".

1.04.1924

"Я хочу вчитись і творити...".

22.04.1924

"Мушу іти ще у школу до тих людей, на котрих думкою моляться людський світ і людські серця - Христос, Спіноза, Бруннер - ... мені треба перейти їх школу.".

10.10.1970

Я вічність пізнав

Я вічністю живу

Вічними шляхами у вічність піду".